День рождения друга на псилоцибиновых грибах
Эй, народ! Я вам расскажу историю, которая была каким-то невероятно диким приключением в моей жизни! Это был день рождения моего брата по наркотическому делу, и я решил подготовить что-то особенное и запоминающееся. Решил купить закладки с псилоцибиновыми грибами и устроить незабываемую вечеринку!
Вся эта история началась с того, как я разыскивал джанков, которые могли продать мне что-то необычное. Я просматривал все возможные порталы подпольного рынка, мелькали объявления о псилоцибиновых грибах. Наконец, я нашел то, что искал!
Договорившись о встрече, я решил не шеймить своего дропа и сказал ему, что несу ответственность за последующие события. Ведь неблагодарность - это не лучшая черта, особенно в наших кругах.
Вечер настал, и я собрался со своими лучшими друзьями, чтобы двинуться в путешествие в мир психоделики. Чувство азарта и нервозности было настолько сильным, что я начал чувствовать, что шум колесико начал двигаться все быстрее и быстрее.
Мы пришли к заброшенному дому, который я арендовал для этого случая. Все было оформлено в стиле психоделики - яркие краски, манящие рисунки, светящиеся на стенах. Это действительно создало атмосферу, которую мы искали.
Итак, грибы здесь. Они выглядят как обычные грибы, но я знал, что они содержат то, что нам нужно - псилоцибин. Мы решили использовать традиционный способ приема и съели их прямо с салатом. Одни умывали их соусом, другие обмакивали в кетчупе. Было смешно и странно одновременно.
Когда психоделика начала пробиваться через мою систему, я почувствовал, как мир вокруг меня начал искажаться. Буквально все стало живым, цветным и невероятно красивым. Я никогда раньше не испытывал таких ощущений, это было словно я погрузился в другую реальность, в мир, где правят сюрреалистические законы.
Мы начали отмечать день рождения моего друга, и это было безумно забавно. Мы смеялись до слез, шутили, слушали музыку, исполняли все, что приходило в голову. Мы слились с музыкой настолько, что она создавала формы и цвета вне нашего воображения.
Я вытащил из кармана кислоту LSD и предложил друзьям попробовать ее. Ведь почему бы и нет? В такой атмосфере все таблетки превращаются в колесико, от которого тебе уже неважно, куда оно движется.
Естественно, не обошлось без древнего ритуала - фотографии. Каждый из нас превратился в модель с обложки психоделического журнала. Мы позировали, принимали самые невообразимые позы, словно нас наблюдали с другой планеты.
Но, как это часто бывает, все хорошее должно иметь конец. Мы знали, что легаши (полицейские) могут прийти и нарушить нашу вечеринку. Мы никому не мешали, но они могли не понять такую атмосферу и распустить нас. Мы собрали свои вещи, убрали все следы нашего пребывания и быстро покинули нашу временную обитель.
Когда мы вышли на улицу, все вокруг нас продолжало колеситься и менять свои цвета. Легаши могли прийти в любой момент, но нам повезло, и мы избежали встречи с ними. Мы держались подальше от них, чтобы не привлекать внимание.
Дорога домой была каким-то путешествием во времени. Мы все еще ощущали влияние псилоцибиновых грибов, и окружающий мир продолжал меняться перед нашими глазами. Я почувствовал, что яркие краски и ощущение счастья запечатлены в моей памяти.
В итоге, я думаю, что эта незабываемая вечеринка стала одной из самых ярких и запоминающихся в моей жизни. Хотя псилоцибиновые грибы и кислота LSD могут быть непредсказуемыми, в этот вечер они принесли нам только радость и смех.
И так, друзья, если вы когда-нибудь захотите испытать настоящее путешествие в мир психоделики, не забудьте проходить через все двери осторожно, чтобы не наткнуться на легаши. Наслаждайтесь каждым мгновением и не забывайте, что это всего лишь временный сон, который оставит незабываемые воспоминания!
Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?
Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.
Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.
Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".
Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!
Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.
Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.
Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.
Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.
Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.
Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.
Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.
Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.
Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.
Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.
Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.